Корисні посилання

Стоп насильству!

-Наказ " Про запобігання та протидія булінгу( цькування) в закладі . Алгоритм дій , та алгоритм реагування.  

-Брошура для здобувача освіти " Стоп булінг".

-Телефони "гарячих" ліній.

Не ігнорувати і не забороняти: як захистити дітей від кібербулінгу

Цифрові технології створюють можливості для спілкування, самоосвіти, свободи вираження поглядів тощо. Та окрім можливостей, це супроводжується ризиками дотримання прав людини. Вразливі до таких ризиків – насамперед діти. Перебуваючи у віртуальному світі, вони можуть не знати про правила безпеки в інтернеті, а також про загрози та реальність їх наслідків. А тому – можуть опинитися в ситуації кібербулінгу (знущання, приниження, агресивні напади, які здійснюють за допомогою гаджетів, зокрема телефонів, із використанням інтернету).

Під час пандемії COVID-19 життя мільйонів дітей тимчасово обмежується лише їхніми домівками та гаджетами. Ми повинні допомогти їм зорієнтуватися в цій новій реальності.

Рекомендовані заходи щодо зменшення ризиків онлайн для дітей під час COVID-19 включають:

забезпечити, щоб на гаджетах дітей були встановлені найновіші оновлення програмного забезпечення та антивірусні програми;

відкрито говорити з дітьми про те, як і з ким вони спілкуються в Інтернеті;

спільно з дітьми встановлювати правила щодо того, як, коли та де можна користуватися Інтернетом;

звертати увагу на можливі ознаки стресу у дітей, які можуть виникнути у зв’язку з користуванням Інтернетом,

мати доступ до номерів місцевих служб підтримки та гарячих ліній.

Як батькам психологічно допомогти дитині,

яка опинилась у ситуації    кібербулінгу?

Ось 5 порад від докторки психологічних наук, професорки, президентки Асоціації медіапсихологів та медіапедагогів України Любові Найдьонової:

    Зберігайте спокій і впевненість, що проблему можна вирішити спільними зусиллями.

  Не намагайтеся знецінити хвилювання дитини (“що це за проблема?”, “не переймайся, минеться” тощо). Підтримайте дитину емоційно і запевніть, що разом ви все подолаєте.

   Не забороняйте гаджети, соцмережі тощо. Часто це найперше, що спадає на думку батькам (“нема інтернету – нема проблеми”). Але можна домовитися з дитиною про те, щоб тимчасово не заходити в соцмережі, щоб додатково не засмучуватися.

   Батьки можуть допомогти й підказати, як можна переключитися, відволіктися, розслабитися, заспокоїтися, мобілізуватися. Це можуть бути і фізичні навантаження, які здатні “спалювати” емоції.

   Якщо емоції дуже сильні, і звичайних побутових способів боротьби з ними не вистачає, консультуйтеся із психологами. Психологічна підтримка важлива у випадку будь-якого з видів кібербулінгу, але є й такі види кібербулінгу, де лише саморегуляцією не обійтися.

Міністерство цифрової трансформації у співпраці з ЮНІСЕФ та за інформаційної підтримки Міністерства

освіти і науки України, Координаційного центру з надання правової допомоги та Міністерства юстиції України випустило чат-бот «Кіберпес», де можна дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у випадку кібербулінгу, як самостійно видалити образливі матеріали із соціальних мереж, а також куди звертатись по допомогу. Бот доступний у Telegram та Viber.

               Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Змін до Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України» від 25.06.2020 № 488, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2020 року за № 738/35021, дитина, яка вчинила булінг (цькування) учасника освітнього процесу підлягає взяттю на профілактичний облік з метою здійснення заходів індивідуальної профілактики поліцейськими підрозділами ювенальної превенції.

Коронавірусний булінг.

 Як пояснити дітям, що хворіти – не соромно

Зараз з’явився новий різновид булінгу- учні цькують інших дітей або вчителів за те, що ті хворіють або перехворіли ковідом.

ЧОМУ ВИНИКАЄ БУЛІНГ ЧЕРЕЗ COVID

У початковій школі діти зазвичай не займаються булінгом. Натомість,                                 можуть можуть бути не толерантними до інших. А от справжній булінг починається в середній школі, з 10-11 років,під час входження в підліткову кризу. Толерантність пов’язана з умінням брати на себе відповідальність і не звинувачувати в усьому інших.

У нашій культурі завжди було й досі є розділення на винуватих та невинуватих. Це відбувається тому, що людям треба знайти відповідального за те, що сталося. У такий спосіб, люди знімають відповідальність із себе.

Якщо діти ростуть в атмосфері, в якій люди перекладають відповідальність одне на одного й де не пропагується толерантність, вони вчинятимуть так із тим, хто захворів. Мовляв, це він винен, бо не дотримувався правил безпеки.

Натомість, якщо діти ростуть і навчаються в атмосфері толерантності одне до одного, то ставитимуть собі запитання “Що ми будемо з цим робити?” замість “Хто винний?”.

Булінг з’являється в класах, де й до того була нездорова атмосфера: конкуренція, порівняння, пошуки винних.

Також буває, що в класі все гаразд із толерантністю, але батьки когось із дітей “нападають” на вчителів за те, що ті хворіють. Мовляв, ті розносять захворювання в школі. Батьки агресують тому, що в них виникає відчуття тривоги через незрозумілі хворобу та симптоми. І діти, найімовірніше, перейматимуть цю агресію та тривожність від батьків. А оскільки діти не можуть довго стримувати злість та тривогу в собі, вони або замикатимуться, або цькуватимуть учителя.

Про розміщення та транслювання   відеоролику Stop Sexting

На підставі листів Уповноваженого Президента України з прав дитини  від 28.09.2020     № 15/3-01/1684, від 01.10.2020 № 15/3-07/1686 та від 05.10.2020  № б/н  повідомляємо, що за даними світового огляду впливу пандемії коронавірусу на дітей в онлайн (David Wright. COVID-19: expectations and Effects on children online, June 2020) в період карантину діти стали проводити на 80% більше часу онлайн, значно почастішали випадки булінгу з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, а сексуальна експлуатація дітей в інтернеті збільшилась вдвічі. На жаль, в Україні такі випадки також почастішали.

Під час карантинних обмежень зростає рівень стресу, особливо серед батьків новонароджених дітей. Це підвищує ризик вчинення насильства над дітьми. Проведене опитування серед батьків показало, що 5% батьків струшують свою дитину з метою її заспокоєння і взагалі не мають інформації про шкідливим вплив таких дій. Таке явище як «Синдром струшеної дитини» є фізичним та психологічним насильством щодо неї та призводить до ушкодження мозку, а в деяких випадках - має летальні наслідки.

Щороку Американська академія педіатрії виявляє близько 1300 випадків синдрому струшеної дитини. 80% дітей залишаються з інвалідністю на все життя, а 20% - помирає. В Україні відсутня офіційна статистика щодо кількості випадків струшування дітей та заподіяних внаслідок цього травм. Хоча на теренах нашої країни це теж дуже поширене явище.

Беручи до уваги вищевикладене та з метою профілактики та захисту дітей від шантажу в цифровому просторі, сексуального насильства та експлуатації, просимо розмістити на сайтах, а також транслювати на рекламних засобах та носіях відеоролики:  Stop Sexting,  «Припиніть струшувати дитину», що носять соціально значимий, некомерційний, характер.

Посилання для завантаження відеороликів:

• https://drive.google.com/drive/folders/1bg6W7wefCjLrhAwVN2FQPfVRdJOhZdeG
• https://drive.google.com/file/d/1RM6ifoGZXC3upFrQSd_e-OtGP3GbAOL8/view
• Довідкова інформація: Харченко Мирослава, головний консультант

Відділу забезпечення діяльності Уповноваженого Президента України з                                                                                                                                           

прав дитини, тел.: (097) 9271414, (044) 2556367,                    

     miroslavaharchenko@gmail.com. Mvroslava.Kharchenko@apu.gov.ua 

та Кликова Поліна, Керівник проекту #stop_sexтинг

 тел.: (095) 440 31 79, lina.klvkova@gmail.com.

ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО

- фізичне (заподіяння тілесних ушкоджень, незаконне позбавлення волі, мордування, залишення в небезпеці, ненадання допомоги, заподіяння смерті);

- сексуальне (будь-які діяння сексуального характеру, вчинені без згоди особи);

- психологічне (словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, що спричиняють невпевненість, нездатність захистити себе, шкоду психічному здоров’ю);

- економічне (умисне позбавлення житла, їжі, одягу, коштів чи документів, перешкоджання в отриманні лікування, заборона працювати, примушування до праці, заборона навчатися).

СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ ДЛЯ СІМЕЙ З ДІТЬМИ

З початку пандемії COVID-19 потреба у соціальних послугах зростає. Збільшується кількість сімей, які потребують професійної підтримки через поглиблення бідності, перебої у медичних та інших послугах, зростання випадків домашнього насильства. Важливо, аби кожен знав, куди можна звернутись за підтримкою. Навіть якщо ці знання не знадобляться вам особисто, можливо, вони стануть у нагоді вашим близьким чи знайомим. ЮНІСЕФ створив анімаційні ролики, які простою мовою пояснюють, що таке соціальні послуги, які вони бувають, хто може за ними звертатись, які міфи є навколо соціальних послуг, хто і як має повідомляти про випадки насильства над дітьми чи недбалого ставлення до них.