Субота, 08.08.2020, 23:12
Вітаю Вас Гість | RSS

Бердянська ЗОШ I-III ступенів №5

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Календар
«  Січень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Головна » 2010 » Січень » 4 » ВІХИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
11:18
ВІХИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
СІЧНЕВІ ЗАВІРЮХИ - ДО ДОЩОВОГО ЛИПНЯ
null
5 січня - 425 років тому у Львові засновано Ставропігійське братство (1585) – національно-релігійну громадську організацію православних, а згодом – греко-католицьких міщан. Братство мало друкарню, утримувало школу, організувало шпиталь, притулок для непрацездатних, спорудило визначну пам’ятку архітектури – Успенську церкву. Здійснювало контроль за духовенством, протидіяло соціально-політичним, національно-релігійним утискам, а також засиллю духовенства у громадському і культурному житті. Підтримувало визвольну війну 1648-1654 рр., відстоювало міське самоуправління. В 1788 р. його було ліквідовано австрійським імперським урядом.

  - минає 130 років з дня народження Василя Миколайовича Верховинця (1880-1938), композитора, диригента, хореографа, етнографа, педагога, співака, хормейстера. Народився в с.Мізунь на Ів.-Франківщині, освіту здобув в учительській семінарії, був надзвичайно обдарованою людиною, мав неабияку освіченість, широкі культурні інтереси. Став першим теоретиком українського народного танцю, є автором наукових праць: «Українське весілля», «Українські танці» і ін. Таку потужну народну силу української духовності в одній особі тоталітарний режим, певна річ, стерпіти не міг. Митця було двічі арештовано в1927 і 1932 рр., а в 1937 р. заарештовано остаточно, піддано жорстоким тортурам, а в квітні 1938 р. розстріляно. З ініціативи Спілки композиторів України в 1958 р. реабілітовано. 

  8 січня – минає 75 років від народження Василя Андрійовича Симоненка (1935-1963), поета, журналіста, діяча українського руху опору 60-их років минулого століття («шестидесятники»). Народився в с. Біївці на Полтавщині, освіту здобув в Київському ун-ті. Належав до тих поетів, яким Бог дарував право бути речниками рідного народу, але позаяк це право в Україні було нахабно узурповано комуністичними вождями, тому Слово поета розповсюджувалося, головно, самвидавом. Урешті, тоталітарний режим брежнєвського штибу, спираючись на конгломератний досвід НКВС-гестапо, - знищив Людину-Поета шляхом організації неодноразового жорстокого його побиття. Твори поета, переповнені пекучою правдою, надзвичайною глибиною думок, повчань, великою любов’ю до Батьківщини України. Доля літературної спадщини не відома, вів щоденник «Окрайці думок».

  13 січня – 110 років від дня народження Олександра Миколайовича Ковіньки (1900-1985), сатирика, гумориста, фейлетоніста. Народився в с.Плоске на Полтавщині, закінчив інститут народної освіти. В трагічний період загарбницького зіп’яття більшовицької імперії, визвольного руху українського народу 1917-1921 рр. побував і в полоні у денікінців (Добровольча армія), воював на боці троцько-бронштейнівців (більшовицька Червона армія), далі у складі петлюрівців (армія УНР). Не затишно було О.Ковіньці і в «мирний» час, бо його фейлетони занадто дошкулювали бюрократів, кар’єристів, хабарників, тому ця обставина, помножена на минуле і на національний чинник, привела до арешту в 1934 р., 10-ти рокам таборів без права повернення в Україну і повторного арешту в 1950 р. Попри 20-літню «перерву» письменник написав 30 книг сатири й гумору, він є автором творів «Новели про химери», «Коти і котячі хвости», «Кутя з медом»…

  14 січня – минає 155 років від дня народження Опанаса Георгійовича Сластіона (1855-1933), маляра, графіка, етнографа, педагога. Народився у м. Бердянську на Запоріжжі, освіту здобув у Петербурзькій Академії Мистецтв. Перебуваючи там, зібрав чимало відомостей про Т. Шевченка, вивчав матеріали про українське козацтво. З 1900 р. проживав у м. Миргороді, багато їздив по Україні, змальовував і збирав зразки народного мистецтва, фольклору, здійснював запис на фонографі гри і співу кобзарів. Серед малярських праць художника багато українських краєвидів і жанрових сцен, ілюстрував твори Т. Шевченка, читанку Б. Грінченка «Вінок» і ін., є автором книги «Портрети українських кобзарів». Спроектував низку сільських громадських та курортних будівель, заснував мистецький музей, зорганізував селянську капелу бандуристів ім. Т.Шевченка.

  21 січня – 1990 р. відбулася символічна акція – живий ланцюг єдності України, коли з ініціативи Народного Руху України - майже 3 млн. людей взялися за руки на відстані від Києва до Львова у день 71-річчя Злуки УНР і ЗУНР.

  22 січня – День проголошення Державності і Соборності України.

  23 січня – 150 років тому вийшов з друку повний «Кобзар» Т.Г. Шевченка (1860). Видрукувано в друкарні П.Куліша в Петербурзі накладом в 6050 примірників, за сприяння українського мецената П.Ф. Симиренка. Перше видання здійснено 1840 р., а в 1844 р. передруковано з доповненням поемою «Гайдамаки».

  25 січня – виповнилося 385 літ з дня народження Марії Гордіївни Чурай (1625-1653), народної співачки, поетеси, піснярки періоду Хмельниччини. Відомо лише, що проживала у м. Полтаві, була музикальною, вродливою, володіла рідкісної краси голосом. Її пісні: «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри», «В кінці греблі шумлять верби» і ін.,- будуть звучати вічно, існують і в обробці композиторів, перекладах на німецьку, чеську, французьку, польську, англійську мови. А пісня «Ой, не ходи,Грицю» має безпрецедентний вплив на літературу, бо стала основою для творів багатьох письменників. Ім’я Марусі Чураївни стало символом вічності українського народу, його світової ваги.

  27 січня – минає 220 років від дня народження Петра Петровича Гулака-Артемовського (1790-1865), письменника, вченого, поета, перекладача. Народився в родині священика у м. Городище на Черкащині, навчався в Харківському ун-ті, де згодом став деканом ф-ту словесності, а далі - ректором закладу. Складав байки, казки, притчі, вірші, балади, перекладав Ж.Руссо, А. Міцкевича, Й.Гете. Найбільш гострим твором української літератури ХІХ ст. була його байка «Пан та собака», спрямована проти кріпацтва. Його перу належить також твори: «Батько й син», «Справжня добрість», «Цікавий і мовчун» і ін. 

  28-29 січня – 1930 р. за вказівкою більшовицької імперської влади, руками органів ДПУ було інспіровано скликання третього Всеукраїнського православного церковного собору, який виніс рішення про саморозпуск УАПЦ– церковної автокефалії. Негайно розпочалося масове закриття парафій з ярликом «контрреволюційних націоналістичних релігійних об’єднань» і до 1936 р. було досягнуто повного їх винищення. Це була складова плану кремля по тотальному знищенню національно-патріотичних почуттів, урешті – українства – в Україні.

  29 січня – День пам’яті героїв Крут.

  31 січня –1990 р. архієрейський Собор Російської Православної Церкви прийняв «Положення про екзархат», яким РПЦ в Україні перейменовано на УПЦ. За висловлюваннями громадських діячів, правозахисників України - це є продовженням великодержавного імперства, черговий демагогічний захід, який не прояснює, а заплутує життя, що є недопустимим у високодуховному релігійному світі. В 1924 р. Собор східних патріархів у Томосі ще раз засвідчив про неканонічність підпорядкування Київської митрополії – Москві 1686 р.

  - 140 років тому народився Володимир Миколайович Перетц (1870-1935), філолог, історик, громадський діяч, видавець, академік. Народився в Петербурзі, де й отримав освіту. Видав численні пам’ятки давньої і середньовічної української літератури, дотримувався тези про українськість пам’яток і літературних традицій княжого Києва. Був організатором українського наукового життя за участю студентів - в Києві і в Московщині, зокрема, в Ленінграді створив Товариство дослідників української історії, писемності й мови. Під його опікою сформувалися видатні науковці І. Огієнко, О.Грузинський, Л.Білозірський і ін. Є автором праць: «Нові дані до історії школярських братств на Вкраїні», «Ще одна вірша про гетьмана Мазепу» і ін. Вчений був рішучим противником встрявання в науку партійних чи урядових чинників, за що в 1933 р. був висланий до Саратова і відлучений від науки, де незабаром і помер.

  У січні 300 років тому помер Семен Пилипович Палій (Гурко) (1640-1710), білоцерківський полковник, керівник національно-визвольної боротьби українського народу проти польського гніту у Правобережній Україні в кінці ХVII- на початку XVIII ст. Народився в м. Борзна на Чернігівщині, освіту здобув у Києво-Могилянській Колегії, мав великі військові і організаційні здібності. У 1683 р. його загін брав участь у розгромі турків під Віднем. Основною ціллю його було визволення Правобережної України і приєднання до Гетьманщини і силу для цього черпав від простонароду, але з-за загарбницьких інтриг Московщини, в яких Україні відводилась роль жертви, - зреалізувати її було неможливо. Ним засновано Фастівський, Богуславський, Брацлавський та Корсунський полки. Оспіваний у народних легендах і піснях.
Олександр Змієвський,
Володимир Пилипенко,
товариство «Просвіта».


Переглядів: 696 | Додав: admin | Рейтинг: 0.0/0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
«гаряча лінія»
Календар
«  Січень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Свята та події
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання



Бердянська ЗОШ 5 © 2020