Вівторок, 11.08.2020, 06:37
Вітаю Вас Гість | RSS

Бердянська ЗОШ I-III ступенів №5

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Календар
«  Березень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Головна » 2010 » Березень » 3 » ВІХИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ (БЕРЕЗЕНЬ)
15:12
ВІХИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ (БЕРЕЗЕНЬ)

null

ВІД БЕРЕЗНЕВИХ ДОЩІВ ЗЕМЛЯ КВІТНЕ

4 березня - 195 років від дня народження Михайла Михайловича Вербицького (1815-1870), композитора, церковного і громадського діяча, автора Гімну України. Народився в с.Явірник Руський на Лемківщині (нині територія Польщі) в родині священика. Освіту здобув у Львівській Духовній семінарії, музичну – приватно, мав гарний голос. Виховувався на музиці видатних українських композиторів М.Березовського та Д.Бортнянського, а також на творах В. Моцарта, Й.Гайдна. Оволодів грою на гітарі, написав посібник гри на ній «Поученіє Хітари» та численні твори. Звернувся до теми релігійної музики: створив літургії на мішаний хор, композиції, зокрема «Ангел вопіяше», які звучать у церквах і до сьогодні. У період відродження українського театру написав музику для понад 20 вистав, створив побутові мелодрами. Прочитавши на початку 1864р. вірша П.Чубинського (із Наддніпрянської України) «Ще не вмерла Україна», написав до нього музику; це поєднання виявилося епохальним, бо і слова, і мелодія – окремо, а надто в поєднанні, стали вселенським джерелом українського духу, його сили у часі і просторі і в позавимірності, і тому твір відразу набув надзвичайної популярності, урешті, став Гімном . З 1956р.і до кінця життя проживав у с.Млини на Яворівщині (нині поблизу кордону з Україною в районі Перемишля), займався педагогічною діяльністю, творчістю. У квітні 2005р. у с.Млини на могилі М.Вербицького урочисто відкрито каплицю-пантеон.
  5 березня – загинув у бою з енкавеесниками Роман Йосипович Шухевич (1907-1950), один з найвищих чільників національно-визвольного руху середини ХХст., розпочинав зі спротиву польському гніту, мав вищу технічну освіту. Жертвами тотальної помсти, характерної для більшовицького режиму, стали його рідні: батько Йосип і мати Євгенія загинули на засланні, брата Юрія, інженера-геодезиста, замордовано у Львівській тюрмі (1941), сестру Наталію, студентку Львівського медінституту, в 1940р. засуджено на каторжні роботи, дружину Наталію арештовано в 1945р., дітей Марійку і Юрія забрано до дитбудинку, останній згодом відсидів 32 роки таборів.
  8 березня – минає 880 літ з дня народження Кирила Турівського (1130- ?), єпископа, мислителя, проповідника. Народився в м.Турів на Гомельщині, мав ґрунтовну освіту, знав декілька мов. Змолоду присвятив себе Богові, став видатним церковним проповідником, є автором багатьох повчань, урочистих Слів. Збереглася велика кількість цих творів, притч, зокрема, «Притча про душу і тіло», «Сказаніє про чорноризький чин», остання розповідає про смиренність, терпіння, увагу до своєї душі. В 1182р. залишив єпископство, решту життя провів у молитвах і творчості в монастирі м. Турова.
  9 березня – минає 196 літ від дня народження Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861),поета, художника, мислителя. Створений у спадок сучасникам і нащадкам «Кобзар» не підлягає усталеним поцінуванням творчості, бо його видосвіт сягає далеко за їх межі – у безмежжя. Позаяк «Кобзар» є скарбничим народного духу, квінтесенцією всього національного, родового, кореневого, то ж – противагою безмайбутньому, масовидному, бездуховному; він і нагад про наші втрати, і докір нам за нашу легковажність і зневіру. 160 років тому в березні 1850р. в умовах солдатчини Шевченко продовжує працю над 13-ма віршами, розпочату ще в січні, серед них – «Лічу в неволі дні і ночі…», «Не молилася за мене…», «Мені здається, я не знаю…» і ін., які пронизані тугою за Україною – реальною і омріяною, торкаються теми славної козаччини, людських життєвих сюжетів.
  - минає 130 років від народження Василя Івановича Сімовича (1880-1944), мовознавця, філолога, громадського і культурного діяча. Народився в с.Гадинівці на Тернопільщині, закінчив Чернівецький ун-т. Був ректором Празького ін.-ту, Львівського ун-ту, видав з коментарями твори Т.Шевченка, І.Франка, Л.Українки. Був першим найвизначнішим українським фонологом празького напрямку, підходив до мови як вияву духовності нації, є автор праці «Рідна мова й інтелектуальний розвиток дитини» (1934). 
  14 березня – 1840 року у Петербурзі вийшов літературний альманах «Ластівка», укладений Є.Гребінкою (ідея Г. Квітки-Основ’яненка), не дивлячись на спротив царських чиновників, а до того ж і - В.Бєлінського, який, будучи освіченим, прогресивним демократом (як вважалося), українську мову називав шкідливим наріччям.
  21 березня – 140 років тому народився Олександр Гнатович Лотоцький (1870-1939), письменник, публіцист, історик церкви та церковного права, педагог, економіст, громадсько-політичний діяч. Походить з родини священика с.Брониці на Поділлі. Після закінчення Київської Духовної академії працював у царських урядових установах, ініціював перше повне видання «Кобзаря» (1907), добився друку першої української енциклопедії. З осені 1917р. активний учасник українського визвольного руху: чільник Генерального Секретаріату УНР, посол УНР в Туреччині, в екзилі в 1927-38 роках міністр внутрішніх справ УНР, член уряду, засновник і директор Українського Наукового ін-ту у Варшаві, видавництва «Вік». В часи Директорії домігся проголошення автокефалії Української Православної Церкви. Є автором виняткових праць – «Українські джерела церковного права» (1931), «Автокефалія» і ін., в яких довів різницю і розмежованість історій церкви в Московщині і в Україні, канонічні засади української автокефалії. Його перу належать оповідання «Батьків гріх», «Заручини» і багато ін., численні переклади грузинських поетів. 
  22 березня – 150 років тому народився Порфирій Данилович Демуцький (1860-1927), композитор, фольклорист, хоровий диригент. Походить з с.Янишівка на Київщині, музичну освіту здобув у Київській Духовній семінарії, медичну – в Київському ун-ті. Працюючи лікарем, збирав і обробляв народні пісні, організовував народні хори. З 1918р. професор муз.-драматичного ін.-ту ім. М.В.Лисенка, активно пропагував українські народні пісні, є автором вокальних творів на вірші Т.Шевченка і ін. авторів.
  24 березня – минає 110 років від дня народження Івана Семеновича Козловського (1900-1993), співака, культурного і громадського діяча. Народився в с.Мар’янівці на Київщині, закінчив Київський музично-драматичний ін-т, розпочав співати з 1918р., з 1926 по 1954рр.- у Великому театрі Москви. Мав надзвичайної краси голос – ліричний тенор, у репертуарі – понад 50 найрізноманітніших партій з класичних шедеврів, вокальних творів, українських і російських пісень, романсів, а також виконував і політично небезпечні українські пісні на сл. Т.Шевченка, про січових стрільців. Все життя опікувався не одним поколінням талановитої юні с.Мар’янівки, побудував у селі музичну школу. Його заповіт - поховати у рідному селі – проігноровано, а український спів довгий час не видавався. За життя в закордонні гастролі не допускався, бо його не менш знаменитий брат Федір у 1919р. не повернувся з творчого зарубіжного турне з-за загарбання України більшовицькою Московщиною. 
  28 березня – 140 років від дня народження Юліана Олександровича Бачинського (1870-1940), політичного і громадського діяча, публіциста, дипломата. Народився в с.Новосілки на Тернопільщині. Правничу освіту здобув у Львівському і Берлінському ун-тах. Брав активну участь у визвольному русі 1917-20 років, був послом УНР у Вашингтоні. В 1895р. опублікував свою видатну працю «Ukraina irredenta» («Україна уярмлена»), в якій на підставі аналізу еміграції українців-галичан став першим, хто обґрунтував потребу і неминучість створення української соборної держави під девізом: «Вільна, велика, політично самостійна Україна, одна, нероздільна від Сяну по Кавказ!». Вважав здобуття незалежності Україною – головною передумовою її дальшого соціально-економічного і культурного розвитку. Після поразки визвольного руху в 1921р. емігрував до Німеччини. Попри все з часом став на позиції допустимості співпраці з московськими більшовиками, за що поплатився власним життям:  
після прибуття працювати у підрадянську Україну в 1932р., - в кінці 1934р був засуджений до 10 років таборів, де і помер, його катами із НКВС були Бордон, Гольдман, Грушевський і ін.

Олександр Змієвський,

Володимир Пилипенко,

товариство «Просвіта».

26 лютого 2010 р.


Переглядів: 717 | Додав: admin | Рейтинг: 0.0/0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
«гаряча лінія»
Календар
«  Березень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архів записів
Свята та події
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання



Бердянська ЗОШ 5 © 2020