Вівторок, 11.08.2020, 06:40
Вітаю Вас Гість | RSS

Бердянська ЗОШ I-III ступенів №5

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Календар
«  Грудень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Головна » 2013 » Грудень » 30 » ВІХИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ (Січень 2014 рік)
09:38
ВІХИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ (Січень 2014 рік)
СІЧЕНЬ  НАСТУПАЄ – МОРОЗ ЛЮДЕЙ ОБНІМАЄ
  

1 січня – 110 років тому народився Адамцевич Євген Олександрович (1904-1972), український кобзар. Народився у с. Солониця, нині Лубенського р-ну на Полтавщині, у дворічному віці від недуги осліп, перебуваючи у школі сліпих, навчився грати на бандурі у кобзаря  Мусія Олексієнка. У подальшому за системою Брайля опанував нотну грамоту, оволодів грою на сопілці і скрипці, керував ансамблем бандуристів, мандрував з Миргородською капелою, а також осібно. Мешкав у м. Ромни, на життя здебільшого заробляв від кобзарювання на базарі, у робітничих вагонах, за що переслідувався народною міліцією. Від Голодомору 1932-33 рр. рятувався у Ленінграді грою у дворах, заробленим хлібом також врятував дружину і доньку. Під час чергової  хвилі репресій і утисків української культури, Адамцевич із родиною змушені були в 1972 р. залишити Ромни і переїхати до  Криму до старшої доньки, де він незабаром і помер у м. Бахчисараї, похований у селі Холмівка.  У репертуарі народного митця переважали народні пісні – історичні про Байду, Морозенка, Палія, Супруна, родинно-побутові, гумористичні й сатиричні, а також виконував  пісню "Євшан-зілля" на слова М.Вороного, пісні на вірші Т.Шевченка, Я.Щоголіва, О.Олеся, М.Некрасова, П.Ж.Беранже. Він створив і кілька власних творів, скомпонував і відомий "Запорізький марш", який в обробці В.Гуцала увійшов до репертуару Київського оркестру народних інструментів.

6 січня – 180 років від дня народження Руданського Степана Васильовича (1834-1873), поета, перекладача, етнографа, фольклориста. Народився в с. Хомутинці, нині Калинівського р-ну на Вінничині, в родині священика, освіту здобув у Кам’янець-Подільській семінарії і Петербурзькій медико-хірургічній академії, працював лікарем у Ялті, за доброчинність, чуйність був обраний мировим суддею. Захоплювався живописом, археологією, етнографією, але основним покликанням була поезія, яка складає три томи, кожний з яких має назву «Співомовник козака Вінка Руданського»,  в яких є і гумористичні вірші, приказки, жарти про панів, попів, циган, москалів, поляків, жидів, німців, чортів і т. ін. Він є автором балад «Хрест на горі», «Вечорниці», історичної поеми «Іван Мазепа гетьман український», а також ліричного вірша «Повій, вітре, на Вкраїну», який став народною піснею. Помер, борючись проти епідемії холери, похований у м. Ялті на Масандрівському кладовищі.

8 січня – 360 тому відбулася Генеральна військова рада у м. Переяславі (1654) за участі козацтва, селян, духовенства, всього близько 300 осіб, в цілях укладання з Московщиною мілітарного союзу, що було втілено у так зв. статтях Богдана Хмельницького або Березневих статтях (у березні 1654 р). – для сумісної боротьби проти польської експансії. Подальший хід історії переконливо довів, що «союзник» виявився ще більш підступнішим, жорстокішим  загарбником відтоді і до сьогодення.

12 січня – 120 років від народження Елланського Василя Михайловича (Еллан-Блакитний) (1894-1925), поета, громадського діяча. Народився в с. Козлі, нині Михайло-Коцюбинське на Чернігівщині в родині священика, навчався у Київському комерційному ін-ті, який не закінчив, бо поринув у революційні події,  опинився в шеренгах ВКП(б), очолював більшовицькі видання, але урешті став поборником культурного відродження УСРР, редагував культурологічні журнали, став засновником і редактором журналів «Всесвіт» і «Червоний перець», організатором і керівником першої спілки пролетарських письменників «Гарт», куди входили відомі вже тоді літератори П.Тичина, М.Хвильовий, В.Сосюра, М.Куліш і ін. Основна частина поетичної лірики написана ним в 1917-20 роках і просякнута революційністю: саможертовністю з аскетизмом. Але з 1922 р., з огляду на дійсність, реагує сатиричною поезією «Радянська гірчиця», «Державний розум» і ін. Став одним із перших теоретиків і критиків української літератури, будівничим національної культури, закликав зробити українську мову «мовою Жовтня».З-за хвороби серця ще з дитячих років раптово помер у 31-річному віці у м. Харкові. Посмертно більшовиками-комуністами був звинувачений у «буржуазному націоналізмі» і «бандитизмі» та засуджений до страти, а твори вилучено з обігу на увесь підрадянський період.

20 січня – 130 років тому народився Фещенко-Чопівський Іван Андріанович (1884-1952), вчений-металознавець, громадсько-політичний діяч. Народився у м. Чуднів на Житомирщині, освіту здобув у Київській політехніці, де брав активну участь в українському громадському русі, далі у визвольних змаганнях 1917-1921 рр., займав високі посади в Українській Народній Республіці і одноразово займався науковою діяльністю, яку продовжив  в еміграції при Краківській гірничій академії – металургійний напрямок, і де став науковцем світового рівня, є автором багатотомних праць «Природні багатства України», «Економічна географія України», «Металознавство». Вчений опікувався своїми молодими земляками, що вступали до академії,  заснував стипендійний фонд ім. Симона Петлюри. У березні 1945 р. був арештований НКВС і засуджений до 10 років таборів, таким чином вчений світового штибу за позиром тоталітарної Московщини мав бути  не більше аніж «зеком»-смертником. 2 вересня 1952 р. він помер у таборі села Абезь Республіки Комі. В 1996 р. делегація з Львівщини встановила хрест на його могилі.

21 січня – 80 років тому столицею України (тоді УСРР) знову мав стати Київ, таке рішення про перенесення її з Харкова було прийнято на ХІІ партійному збіговиську українських більшовиків. У підрадянській історіографії на тлі облудної брехні про буцімто одночасні «соціалістичні революції» в усіх майбутніх «союзних республіках» разом з «жовтневою» – причини тимчасового столицювання більшовиків-загарбників у м. Харкові не пояснювалися. 

22 січня – День Соборності  України. 95-та річниця з дня проголошення.

26 січня – 130 років тому помер Павло Чубинський (1839-1884), автор слів Державного Гімна України.

29 січня -  День пам’яті  Героїв  Крут.                                                                                             

30 січня – 180 років від дня народження Антоновича Володимира Боніфатійовича (1834-1908), історика, археолога, етнографа, археографа, громадського діяча. Народився у с. Махнівка, нині Козятинського р-ну на Вінничині, освіту здобув у Київському ун-ті на медичному та історико-філологічному ф-тах. Присвятив себе історичній науці, з 1878 р. він професор руської історії рідного закладу, де викладав упродовж 30 років, очолив історичне товариство Нестора-Літописця, був членом багатьох історичних і географічних товариств, співзасновник Київської Громади. Став основоположником і патріархом історичної школи, його учнями були М. Грушевський, Д. Багалій, М. Шашкевич і ін., є автором надзвичайно вагомих праць - «Нарису історії Великого князівства Литовського», «Історії Галицької Русі», «Монографії з історії Західної і Південно-Західної Росії», «Дослідження про міста Південно-Західної Росії», розвідки «Про походження козацтва». Разом з М. Драгомановим уклав збірку "Исторические песни малорусского народа", є автором повісті "Уманский сотник Иван Гонта", роздумів «Моя сповідь», «Спомини». Вчений першим виступив з концепцією споконвічності української самобутності й навіть увів у науковий обіг термін "Україна-Русь", започаткував системні археологічні дослідження на теренах України і став родоначальником вітчизняної археології. Останні роки життя  працював у Ватиканському архіві, де знайшов багато матеріалів з історії України, збирав документальні відомості для історико-географічного словника України.  Помер і похований у Києві на Байковому кладовищі. Йому належить вислів: «Соромно жити в краї і не знати ні самого краю, ні його людяності".

31 січня –  65 років тому загинув Олекса Гасин (1907-1949), політичний і військовий діяч, учасник визвольного руху 1940-х років, керівник Головного штабу Української Повстанської Армії, полковник, закінчив Львівську політехніку та скорочений курс Баварської військової академії, був одружений, мав дітей. Загинув у м. Львові під час переслідування енкавеесниками.

        

28 грудня 2013 р.

Олександер Змієвський, Володимир Пилипенко,

товариство      «Просвіта».

Переглядів: 700 | Додав: admin | Рейтинг: 0.0/0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
«гаряча лінія»
Календар
«  Грудень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Свята та події
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання



Бердянська ЗОШ 5 © 2020